Каталог файлів

Тема: «Сім’я та сімейні цінності»

Мета: розкрити поняття «сім'я», дати уявлення про її функції та сімейні цінності.

Завдання:

• формувати вміння порівнювати свої потреби з потребами оточуючих; відмовлятися від матеріальних благ заради здоров'я, комфорту рідних людей;

• виховувати духовні потреби: любов і повагу до оточуючих;

• допомогти вихованцям оцінити своє місце в сім'ї.

Устаткування: відеопроектор, презентація, глечик або прозора чаша, камені, пісок, квасоля, вода і сіль, ручки, аркуші паперу, папір з липким краєм.

Хід заняття

Виховна година проходить в групі. Діти і батьки розсідаються по групах (всього 4 групи - 2 групи батьків і 2 групи учнів), визначення групи йде шляхом витягування жетона. Добрий день, шановні батьки та учні! Сьогодні нашу з вами зустріч я хочу почати з невеликої притчі, яка називається «Глечик» (всі дії, що відбуваються в казці демонструються)

«Знаменитий китайський професор з відомого китайського університету сидів перед новою групою студентів. Прямо перед ним стояв великий скляний глек, напівпрозорий, легкого зеленуватого відтінку.

Професор дивився на студентів, не промовляючи ні слова. Потім він нахилився вправо. У його правої ноги лежала купка каміння, кожен з яких міг поміститися в кулак. Він взяв один з каменів і дуже обережно опустив його в глечик через вузьке горлечко. Потім узяв наступний і повторив цю процедуру. Він робив це доти, поки камені не піднялася до самого горлечка і не заповнили весь глечик.

Він повернувся до групи і сказав:

- Скажіть мені, цей глечик повний?

Група згідно зашелестіла. Глечик, без сумніву, був наповнений.

(В цей час учні першої групи заповнюють чашу - камінням. Класний керівник задає це ж питання всім присутнім)

Професор нічого не сказав і обернувся в ліву сторону. Близько його лівої ноги була насипана гірка дрібної гальки. Він набрав повну жменю і став акуратно засипати гальку через шийку глечика. Жменя за жменею, він сипав гальку в глечик, а вона просипалася крізь щілини між камінням, поки не дійшла до самого верху, і вже неможливо було насипати навіть малу дещицю.

- Скажіть мені, чи повний глечик зараз?

Група пробурмотіла, що все виглядає так, як якщо б на цей раз глечик дійсно був наповнений; можливо, наповнений, напевно.

(Учні другої групи заповнюють чашу, замість гальки - квасоля)

Професор нічого не сказав і знову повернувся до правого боку. Близько його ноги була насипана гірка великого сухого піску. Він набрав жменю піску і почав акуратно сипати його через шийку глечика. Пісок просипався крізь каміння і гальку, а професор жменю за жменею сипав його в глечик, поки пісок не досяг горлечка і стало ясно, що більше насипати неможливо.

Він повернувся до групи студентів і запитав:

- Хто-небудь може сказати мені, чи повний зараз глечик?

Відповіддю була тиша.

(Перша група батьків заповнює чашу піском)

Професор знову нічого не сказав і обернувся вліво. Близько його лівої ноги стояв графин з водою. Він взяв його в руки і почав обережно лити воду через шийку глечика. Вода стікала на дно, минаючи каміння, гальку і пісок, заповнюючи вільний простір, поки не піднялася до самого горлечка.

Він повернувся до групи і запитав:

- Скажіть мені, чи повний зараз глечик?

(Друга група батьків заповнює чашу водою)

В аудиторії було тихо, навіть тихіше, ніж раніше. Це був той тип тиші, коли всі схиляють свої голови і старанно розглядають свої нігті або оцінюють чистоту своїх черевиків.

Професор знову обернувся вправо. На невеликому клаптику блакитного паперу була насипана невелика горочка чудовою дрібної солі. Він взяв щіпку солі і дбайливо всипав її через вузьке горлечко глечика, і вона розчинилася у воді. Щіпку за щіпкою він всипав сіль у воду, вона розчинялася, проникаючи через каміння, гальку і пісок, поки не стало ясно, що сіль не може розчинятися у воді, так як та перенасичена нею.

І знову професор повернувся до групи і запитав:

- Скажіть мені, а зараз глечик повний?

(Класний керівник демонструє заповнення чаші сіллю)

Один дуже милий студент встав і сказав:

- Ні, професор, він ще не повний.

- А-аа! - простягнув професор. - Але він повний.

Потім професор запропонував усім присутнім обговорити значення цієї ситуації. Як ми можемо її інтерпретувати? І кілька хвилин по тому професор уже вислуховував їх пропозиції.

(Йде обговорення значення даної ситуації. Вислуховуються думки батьків і учнів)

Інтерпретацій було стільки ж, скільки студентів в цій аудиторії.

Кожен з присутніх є унікальною людиною, яка живе і дивиться на життя через призму власного, унікального досвіду, що не схожий ні з чиїм іншим. Їх інтерпретації просто відбивали їх життєвий досвід, особливий унікальний погляд, через який вони розуміють світ.

І тому жодна інтерпретація не була кращою або гіршою, ніж інші.

І він поцікавився, чи цікава групі його власна інтерпретація?

Звичайно, всім було дуже цікаво.

- Що ж, - сказав він, - моя інтерпретація проста. Що б ви не робили в своєму житті, в якому б то не було контексті, будьте, впевнені, що спочатку ви поклали камені… ». http://www.reshma.nov.ru/

Думаю, те, що ви будете говорити сьогодні, в перебігу нашої з Вами зустрічі - це і є ваша власна інтерпретація, яка не гірша, ніж всі інші, і яка може стати комусь прикладом.

Сьогодні ми з Вами торкаємося непростої, але дуже значущої теми.

І мені хотілося б почати нашу розмову з невеликої розминки. Я називаю слово, а ваше завдання підібрати якомога більше іменників, які у вас асоціюються з цим словом.

Для розминки пропонується слово «СІМ'Я» (групи учнів і батьків призводять свої слова-асоціації з цим словом)

Учень (Трофімов Олександр) читає напам'ять вірш:

Сім'я - це те щастя, любов і удача,

Сім'я - це ті влітку поїздки на дачу.

Сім'я - це те свято, сімейні ті дати,

Дарунки, покупки, приємні витрати.

Сім'я - це теж праця, один про одного турбота,

Сім'я - це багато домашньой роботи.

Сім'я - це теж складно!

Сім'я - це важливо!

Але жить щасливо одному неможливо!